Украинский региональный новостной портал
Нaшa спeціaльнa рубрикa прoдoвжується. Сaйт 0382.ua шукає героїчні вчинки серед мешканців Хмельниччини. Сьогодні на вас чекає особлива розповідь про справжнього героя, вустами інших людей.
Цього разу в нас нетипова історія, адже у «Героях нашого міста» ми вперше розповідатимемо про людину, якої зараз з нами вже немає. Хмельничанин Артем Мазур — один з тих, хто загинув під час побоїщ у Маріїнському парку на Революції Гідності. 18 лютого він отримав надзвичайно важкі поранення.
Вже в лікарні, куди його доправили волонтери, хлопець переніс надзвичайно складну операцію. Після неї, весь час перебував у комі. Третього березня 2014 року, так і не прийшовши до тями, Артем помер. Рівно три роки тому зупинилося серце Героя не лише нашого міста, а й всієї України. Журналіст 0382.ua поспілкувався з його братом, Антоном Тарахтієм, аби почути, яким був Артем Мазур в повсякденному житті, в побуті та у стосунках з рідними.
«Артем був хлопцем, який завжди прагнув жити краще. Цікавився автомобілями та будував плани на майбутнє. В брата було складне життя, він втратив батька ще коли був маленьким. Але в нього завжди було якесь особливе прагнення справедливості, завжди хотів, щоб все було чесно», — згадує Антон.
Також брат Героя розповів, що він був спокійною та виваженою людиною, хорошим братом для нього та люблячим сином для матері. Ще одна особлива риса його характеру — це те, що він був добродушними і, навіть, коли його ображали майже ніколи не відповідав тим же.
«Одного разу, ще до подій на Майдані, брата сильно побили. Через борг, що складав приблизно 200 гривень до нього увірвалися у квартиру кілька чоловік та влаштували побиття і погром. Коли я запитав, хто це з ним зробив, він не став казати і попросив мене не шукати їх та не мстити. Так як нас виховували згідно християнських традицій, Артем завжди вважав, що потрібно їх дотримуватися», — продовжив чоловік.
Після смерті Героя, на честь Артема Мазура назвали Хмельницький технологічний багатопрофільний ліцей в якому він навчався.
Встановлено тут також меморіальну дошку, аби кожен учень та відвідувач не забував про тих, хто поклав життя за Україну.
Багато з викладачів, хто добре знає, яким був хлопець в дитинстві, вже тут не працюють. Проте нам вдалося поспілкуватися з класним керівником, що знала хлопця ще в шкільні роки.
«Артем був скромним та відповідальним хлопчиком. Ці риси він випрацював напевно через те, що ріс у багатодітній сім’ї. Він завжди доглядав за молодшими братами та сестрою. Говорив про них з якоюсь особливою теплотою. З-поміж усіх однолітків виділявся своїм загостреним почуттям справедливості. У будь-якому випадку прагнув, щоб все було чесно. Йому ніколи не можна було робити зауваження безпідставно. Коли я дізналася, що саме Артем на Майдані — навіть не здивувалася, тому що добре знала, що це один з перших, хто піде боротися за світле майбутнє та демократію», — Наталія Петрівна.
Артем Мазур — герой, який назавжди залишиться в пам’яті хмельничан та багатьох українців загалом. Тут ми ще раз можемо пересвідчитися, що наші земляки здатні на подвиги, боротися за краще майбутнє та бути справжніми героями.
Більше історій читайте тут.